
Олександр Афонін — людина, яка пише все своє життя. Він відомий своїми науковими статтями та полемічними публікаціями, що стосуються ролі книги у забезпеченні формування людської особистості, розвитку держави, стосунків української влади і книжкового середовища. Водночас він автор чотирьох збірок поезій — «Дзеркало душі», «А я залишаюся в літі...», «Я — лучик на твоей ладони», «Гортаю днів сторінки соковиті...». Коли гортаєш сторінки нової поетичної книжки Олександра Афоніна, помічаєш, як він кожним віршем немов би переконує: «Не вірте тому, хто каже, що життя — це проза. Життя — це поезія!» І раптом відкриваєш для себе світ, ні, не авторський, а свій власний, такий простий і буденний, але раніше ти чомусь його не бачив так зблизька. І починаєш відчувати смак власного життя, розрізняти барви й найтонші відтінки. І тобі вже хочеться обійняти й захистити весь цей неповторний, полум'яний, незбагненний і неосяжний, але такий крихкий і вразлиивй навколишній світ... І ти погоджуєшся: життя — це таки справді поезія!